Процес формування сімейних ферм в Україні потребує підкріплення на законодавчому рівні

1 балл2 балла3 балла4 балла5 баллов (Пока оценок нет)
Зміст статті

Нещодавно Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань провів чергове засідання. В який раз увагу української громадськості була прикута до необхідності створення в Україні сімейних фермерських господарств. Це передбачається законопроектом №1599 «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств», який вже витримав перше парламентське випробування і тепер активно готується до другого читання. Законодавчі нововведення Заступник міністра аграрної політики і продовольства Володимир Лапа визнав, що проходження законопроекту №1599 у парламенті було непростим. А все тому, що не всі народні депутати розуміють його важливість та актуальність. В цілому законопроект вводить відразу кілька нововведень. Одне з них стосується визначення сімейної ферми. Про це Володимир Лапа висловився так: «У нас фермерське господарство може обробляти 10 гектарів, а може обробляти і 10 тис. гектарів. Всі розуміють, що це дещо різні господарства. Тому через визначення сімейної ферми ми даємо можливість акцентовано проводити державну політику щодо таких господарств». Що це означає, зрозуміло – держава нарешті побачило господарства, які вже переросли особисті селянські, і на законодавчому рівні підтверджує свою готовність тісно співпрацювати з ними як з суб’єктами аграрного бізнесу. А це передбачає і фінансову допомогу, яка надається з бюджету і в якій сільгоспвиробники, особливо в нинішніх непростих економічних умовах, вкрай потребують». Друге законодавче нововведення стосується надання сімейним фермам можливості стартувати з обробки земель особистого селянського господарства. З часом можна планувати розширення власного бізнесу, в тому числі, і за рахунок збільшення земельних площ, які беруться в обробку, зокрема, і на орендній основі. Але що важливо – за справу можна братися вже зараз. І таку можливість законопроект №1599 надає. До третього нововведення Володимир Лапа привернув особливу увагу. Справа в тому, що чинне законодавство змушує всіх, хто хоче працювати в аграрному бізнесі, оформлятися в якості юридичних осіб. Для людей, які мають належну економічну освіту та відповідну практику, це не становить особливої проблеми. Однак такий підхід значно ускладнює життя тим, хто тільки планує розпочати підприємницьку біографію. Сам факт необхідності відкриття бізнесу, підготовки статутних документів, реєстрації фірми, необхідності встановлення стосунків з податківцями, іншими контролюючими органами, проходження аудиту та ін. змушує багатьох сільських жителів відмовлятися від наміру зайнятися аграрним бізнесом і розраховувати на вигоду. І це незважаючи на те, що саме в сільській місцевості спостерігається найвищий в країні рівень безробіття, який особливо з-за військових дій на сході України і збільшення кількості переселенців, економічної кризи зберігає стійку тенденцію до подальшого зростання. Автори законопроекту №1599 запропонували максимально просту схему відносин, які складаються між власниками сімейних ферм і державою. Їм надана можливість оформлятися приватними підприємцями. Така модель відносин вже давно відпрацьована. Вона відрізняється простотою і доступністю і нею користується чимало малих підприємців. І це ще не все. Нещодавно групою народних депутатів зареєстрований законопроект №1600. «Він дає можливість внести зміни у Податковий кодекс, залучати сімейні ферми до пільговій системі оподаткування, що діє в сільськогосподарському виробництві. Тобто, поширювати на них дію четвертої групи платників єдиного податку. Таким чином, через легалізацію і через залучення до пільгового режиму оподаткування ми створюємо сприятливі умови для розвитку сімейних фермерських господарств», – зазначив Володимир Лапа. Переймаємо європейський досвід Сімейні ферми – ознака нашої європейськості. Цю думку під час засідання Прес-клубу звучало не раз. На ньому акцентував і Володимир Лапа. При цьому підкреслив, що в державах-членах ЄС сімейним фермам, які в аграрному секторі залишаються основними господарюючими суб’єктами, створюються всі умови для розширення виробництва сільськогосподарської продукції і для того, щоб вони знайшли найкоротший шлях до споживачів.   Якщо хтось бував в Європі, розповів Володимир Лапа, то часто міг бачити близько ферм лотки з сільгосппродукцією, а поруч з ними – численних покупців. Останніх особливо приваблює якість і ціна всього того, що пропонується до продажу. Але особливість полягає в тому, що ось так неформально фермери можуть реалізовувати те, що вирощують на своїх полях. «Там діє абсолютно спрощена система контролю, дозвільних процедур, в тому числі, і  тих, які діють в системі контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів. Там відповідальність більшою мірою покладається на самого виробника, але йому не забороняють, а, навпаки, створюють можливості продавати свою продукцію на таких локальних торгових точках». Володимир Лапа запевнив, що в цьому напрямку зараз працює і Міністерство аграрної політики і продовольства. Вже розробляється комплекс заходів, які, зокрема, передбачають забезпечення сімейних ферм сприятливих ринкових умов, спрощених процедур контролю за безпечністю та якістю харчової продукції. «Я думаю, – сказав заступник міністра, – що в найближчі тижні ми презентуємо громадськості наші напрацювання. І це повинно стати нашим наступним кроком, який через легалізацію, через розвиток виробництва і через доступ до ринків дасть можливість дрібним господарюючим форм отримати найкращу ціну». Выплатным агентствам бути Одна справа – створити сімейні ферми, а інше – допомогти їм вижити в наших непростих економічних умовах. І тут своє слово має сказати держава. І не просто сказати – спрямувати на це відповідні бюджетні кошти. Володимир Лапа запевнив, що за цим справа не стане. Питання полягає лише в тому, як зробити, щоб державної фінансової допомоги вистачило всім, і щоб вона в повному обсязі дійшла до адресатів. Можливий варіант – створення в Україні виплатного агентства. На переконання Володимира Лапи, воно здатне забезпечити спрощений, напівавтоматичний доступ сімейних фермерських господарств до державної підтримки. Выплатное агентство не є українським ноу-хау. Подібні структури вже давно і успішно діють у країнах Євросоюзу. Одна з переваг – вони обмежують доступ чиновників до державних засобів, а значить, істотно зменшують рівень корупції в аграрній сфері. «Ми розраховуємо, що через створення такої інституції, – сказав Володимир Лапа, – зможемо залучити до фінансування дрібних господарюючих форм не тільки кошти бюджетної підтримки, але і кошти донорських організацій, приватних господарюючих суб’єктів». І це не фантазія чиновника, що перебуває на високій посаді. Володимир Лапа знає, що говорить. Зокрема, знає про те, що багато молокопереробних підприємств демонструють зацікавленість у розвитку сировинної бази. Саме тому вони виступають за створення та розвиток сімейних ферм. Більш того, виявляють бажання своїми засобами посприяти цьому процесу. Зараз Міністерство аграрної політики та продовольства підписує низку договорів про співпрацю, зокрема, з канадськими фондами. Вони вже виявили готовність надати фінансову підтримку 30 українським сімейним фермам. Таку довідку під час засідання Прес-клубу надав народний депутат України Вадим Івченко. Реалізація програми створення та розвитку сімейних ферм дасть можливість збільшити валовий продукт агропромислового комплексу до 2025 року на 10%. «Я думаю, що ця цифра вже говорить сама за себе. І ми зробимо все можливе, щоб всі ті кроки, які я озвучив, пройти в 2016 році», – запевнив Володимир Лапа. Перекупники поступаються лідерство Сьогодні в Україні майже 4,7 млн. одноосібників, але вони – неоднорідні. Хтось має одну корову, а хтось – кілька. Хтось обмежується обробкою власного городу, щоб виростити на ньому овочі, що входять в борщовий набір, і тим задовольняється, а хтось споруджує ще й теплички, щоб потім вирощеним в них урожаєм торгувати на ринку і заробляти на тому додаткову копійку. Однак більш ініціативні селяни не мають статусу сільгоспвиробника. І в цьому, на переконання Вадима Івченко, полягає головна проблема, з якою вони стикаються і яка, якщо її не вирішити, здатна породжувати нові. При відсутності статусу сільгоспвиробника одноосібники позбавлені можливості поставляти свою продукцію на організовані ринки, наприклад, торгові мережі, збувати її заготівельникам, переробникам. Тому що не можуть документально підтвердити її якість та безпеку, як того вимагає чинне законодавство. Вони навіть не можуть об’єднуватися в обслуговуючі кооперативи. «Тому, розробляючи цей законопроект, ми передбачали, що саме такі одноосібники можуть претендувати на створення сімейних ферм», – зазначив Вадим Івченко. Народний депутат має власний розрахунок щодо перспективності розпочатого ним і його колегами справи. Згідно йому, майже 700 тис. сімей сьогодні можуть відважитися на створення фермерських господарств. А це, по суті, кожна восьма сім’я, що проживає в сільській місцевості. Погодьтеся, ця цифра вражає, особливо якщо врахувати, що на даний момент в Україні діє близько 40 тис. фермерських господарств. І, що важливо, їх кількість не збільшується протягом вже декількох років поспіль. А це означає, що, відкривши одноосібникам можливість створювати сімейні ферми, ми зможемо вже найближчим часом розраховувати на фермерський бум. Однак, справа навіть не в сильній статистиці. За умови, якщо законопроект №1599 буде підтриманий Верховною Радою і запрацює на повну силу, на перші ролі в аграрному секторі вийдуть сільгоспвиробники. «Я називаю цей законопроект боротьбою з посередниками, – підкреслив Вадим Івченко. – Сьогодні заготівельні або переробні підприємства створюють численні ТОВ. Вони приїжджають у села, за безцінь скуповують продукцію і продають її за набагато вищими цінами. Наприклад, овочі продають дорожче майже в 4 рази, молоко і м’ясо – в 2,5 рази. Більше того, вони як сільгосптоваровиробники мають спецрежим оподаткування ПДВ, акумулюють цей ПДВ, а потім його повертають собі». Розробники законопроекту №1599 визначили мета – надати власникам сімейних фермерських господарств статус сільгоспвиробників і тим самим відкрити їм шлях до організованих ринків. Це дасть їм можливість реалізувати свою продукцію легально і за реальною ціною. Вадим Івченко запевнив, що так і буде, і це забезпечить значний економічний ефект. За його словами, тільки від детінізації збуту сільськогосподарської продукції кожен район у вигляді щорічних додаткових надходжень отримає 12,5 млн. гривень. Головне – не повторювати помилок попередників Особисті селянські господарства, зазначив президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич, виробляють 60% валової продукції аграрного сектору. Отже, в значній мірі вони забезпечують нашій державі продовольчу безпеку. За окремим сільгоспкультур, особливо трудомістким, одноосібники утримують безумовне лідерство. Так, у домогосподарствах вирощується 95-98% картоплі, 90% овочів, виробляється близько 80% молока. Разом з тим, багато хто недооцінює роль дрібних сільгоспвиробників. При цьому в основному посилаються на те, що вони, мовляв, обробляють незначні за площею земельні ділянки. Інша справа – агрохолдинги: вони працюють на сотнях тисяч гектарів. Але насправді, підкреслив Іван Томич, потрібно керуватися не тим, хто і скільки обробляє земель, а тим, хто і яких результатів досягає. Наприклад, європейські фермери в середньому господарюють на 15 гектарах, проте всі ми добре знаємо, що саме в країнах ЄС проводиться чимало сільгосппродукції, до того ж високої якості. У Молдові в середньому на кожного фермера припадає лише за півтора гектара, проте країна також не стикається з проблемою нестачі продуктів харчування власного виробництва. Іван Томич зізнався, що причетний до фермерства і тому вітає появу таких сільгоспвиробників, яких колись називали куркулями. І додав, що ще у 2009 році розглядалася можливість запровадження сімейного фермерства, проте вона виявилася невдалою. Тому тепер головне – не повторити помилок попередників, важливо не просто сповідувати ідею багатоукладності аграрної економіки та пріоритетності розвитку малих форм господарювання, а все робити для її реалізації. Хто може стати в опозицію до сімейним фермам? Керівник напрямку «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «Агроінвест» Микола Гриценко також відноситься до прихильників сімейного фермерства. Тому не випадково увійшов в команду розробників законопроекту №1599. Він зазначив, що зазначений законопроект є «пакетним» і принесе полегшення селянам за умови прийняття законопроектів №1600 і №2052, які передбачають пільгове оподаткування сімейних фермерських господарств та врегулювання дискримінаційного оподаткування селянських господарств, які бажають збувати свою продукцію організовано через сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи. На практиці, поки представники уряду дискутують, підтримувати чи не підтримувати відповідні законопроекти, проблема вирішується досить неординарно, тільки, на жаль, не на користь селян. Микола Гриценко розповів, що в Україні з 2010 року почали створюватися і досі діють дивні сільськогосподарські виробничі кооперативи, які, не маючи виробничих потужностей, реєструються сільгоспвиробниками і, відповідно, одержують пільговий статус платника ПДВ. Один з таких кооперативів своєю діяльністю охоплює 15 областей. До його складу увійшли понад 18 тис. селян. Від них взяті у «умовну» оренду 25 тис. корів, які фактично не залишали селянських хлівів. Кооператив не має землі, приміщень, кормів, не виплачує заробітну плату за утримання і доїння корів – нічого, проте він є виробником сільськогосподарської продукції. За підрахунками Миколи Гриценка, щорічно за продаж свого молока кооператив отримує близько 187 млн. гривень. До того ж отримує ПДВ, а це близько 30-40 млн. гривень. «І це контора, яка взяла в оренду корів. Вони стоять у дядьків у хлівах, кооператив лише молоко продає. Зрозуміло, що йому не потрібні ці закони, адже якщо вони будуть прийняті, він втратить нинішню монополію». З іншого боку, додає Микола Гриценко, «якщо сімейна ферма зросте і люди побачать, що вони мають перспективу, то віддадуть вони корів в оренду? Звичайно, немає. Швидше, навпаки – заберуть їх з оренди. І земельку заберуть і почнуть хазяйнувати самі». Микола Гриценко зауважив, що дискутувати про потребу створення сімейних ферм немає сенсу. Насправді вони вже створюються. Таку ініціативу демонструють люди на місцях. Наприклад, у Волинській області вже видають свідоцтва про сімейних фермах, як їх реєструють і навіть надають їм підтримку з місцевого бюджету. На Херсонщині та в інших регіонах цю проблему вирішують трохи інакше. Там одного з членів сім’ї реєструють приватним підприємцем, щоб він міг вийти  на організований ринок. Хоча, звичайно, це вирішує проблему лише частково, адже не дає такому підприємцю статусу сільгоспвиробника, тому обмежує доступ до цього ринку. Всі ці ініціативи свідчать, що процес формування сімейних ферм вже розпочався і потребує підкріплення на законодавчому рівні. Це той випадок, коли не локомотив тягне за собою вагони, а, навпаки, вагони підштовхують локомотив швидше рухатися. Верховна Рада має врахувати це і підтримати законопроект №1599 в цілому. Михайло ВЕРНИГОРА, Національний прес-клуб з аграрних і земельних питань